Правовий режим військовополонених у російсько-українському конфлікті

Анотація

Досліджено зміст правового режиму військового полону, визначеного Третьою Женевською конвенцією 1949 р. та Першим додатковим протоколом 1977 р. Досліджено зміст зобов'язань суб'єктів міжнародних відносин щодо реалізації норм і принципів міжнародного гуманітарного права (МГП) та зокрема Третьої Женевської конвенції. Проаналізовано результати імлпементаційних заходів України та російської федерації до початку повномасштабної агресії 2022 р. та після неї. Вказано на важливість дослідження змісту оновленого коментаря Міжнародного Комітету Червоного Хреста 2020 р. до Третьої Женевської конвенції та актуальність його імплементації в національне законодавство. Детально описано зміст основних принципів МГП щодо поводження з військовополоненими. Зазначено, що від повноти їх виконання залежить рівень ефективності дотримання норм і принципів МГП під час конфлікту. Починаючи з лютого 2022 р. Україна як сторона міжнародного збройного конфлікту швидко розпочала імплементаційні заходи та ухвалила ряд актів щодо поводження з військовополоненими, зокрема щодо створення національного інформаційного бюро, розгортання місць їхнього утримання, встановлення норм утримання та процедур зв'язку з уповноваженими організаціями та сім'ями. З іншого боку, російська федерація не ініціювала і не вбачається, що наразі має намір ініціювати подібні імплементаційні заходи, на що звертали увагу російські правозахисні організації. Розглянуто проблематику процедури активації правових режимів "стан війни" та "воєнний стан", а також формального визнання наявності міжнародного збройного конфлікту. Внутрішній правовий та політичний дискурс росії і досі не визнає існування міжнародного збройного конфлікту, що перешкоджає імплементаційному процесу.