Мета та особливості забезпечення публічної безпеки і правопорядку як виду публічного адміністрування

Анотація

Визначено мету та особливості забезпечення публічної безпеки і правопорядку як виду публічного адміністрування. Встановлено, що метою забезпечення публічної безпеки і правопорядку є зміцнення і підтримка безпечного середовища, високого рівня правової культури учасників суспільних відносин та зменшення ризиків спричинення шкоди та
небезпеки їхнім правам та обов'язкам, інтересам та потребам. Рівень розробки правового забезпечення публічної безпеки і правопорядку охарактеризовано як недостатній. Найважливіша складова забезпечення публічної безпеки і правопорядку (попередження правопорушень) не знайшла свого відображення на правовому рівні. Встановлено, що суб'єктами попередження адміністративних правопорушень названо невизначено широке коло осіб, але обсяг компетенції кожного з них та мінімальна системність їхньої діяльності відсутні. Аргументовано, що основними здобутками забезпечення публічної безпеки і правопорядку є: а) конкретизація сфери відповідальності службових і посадових осіб при здійсненні ними професійної діяльності, у якій містяться елементи примусу; б) легалізація участі громадянського суспільства в забезпеченні публічної безпеки і правопорядку в Законі України "Про національний спротив"; в) зменшення формалізації виборів до громадських рад при правоохоронних та інших державних органах. Зроблено висновок, що основними недоліками адміністративно-правового регулювання забезпечення публічної безпеки і правопорядку є: а) відсутність єдиної правоохоронної політики, недоліки координації, які призводять до конкуренції та суперництва між різними правоохоронними органами; б) відсутність продуманої кадрової політики комплектування посад у правоохоронних органах, непоодинокі випадки непотизму, які призводять до зайняття керівних посад, які дають доступ до державної таємниці, громадянами держави-агресора, раніше засудженими тощо; в) нерівномірність грошового забезпечення персоналу правоохоронних органів, за якої різниця між заробітною платою керівника та його підлеглих створює умови для значного соціального розшарування, що створює дисбаланс морального клімату в підрозділах; г) відсутність чинної загальнодержавної концепції профілактики правопорушень, що призводить до неузгодженості зусиль суб'єктів правоохоронної діяльності.