Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Військово-спеціальні науки

ВІЙСЬКОВА МЕДІАЦІЯ ЯК НОВИЙ ВИД ПЕРЕГОВОРНОГО ПРОЦЕСУ

2025-03-31T12:15:51+03:00

В с т у п . У сучасному світі, де кількість збройних конфліктів зростає, питання їх урегулювання стає дедалі актуальнішим. За даними міжнародного онлайн-порталу "Верховенство права у збройних конфліктах (RULAC)", нині у світі зафіксовано понад 110 збройних конфліктів, у яких беруть участь щонайменше 55 держав і понад 70 збройних недержавних суб'єктів. Військова медіація є новим напрямом у переговорних процесах, що спрямований на врегулювання конфліктів у військовій сфері. Застосування військової медіації дає змогу уникати ескалації насильства та сприяє досягненню мирних угод. У цій статті розглянуто концепцію військової медіації, її особливості, методи й ефективність у сучасних умовах.

М е т о д и . Дослідження базується на таких наукових методах, як-от: аналіз літератури – вивчення теоретичних основ військової медіації та досвіду її застосування у міжнародних конфліктах; порівняльний метод – зіставлення різних підходів до розв'язання збройних конфліктів за допомогою медіації; метод моделювання – розроблення можливих сценаріїв застосування військової медіації у сучасних конфліктах; емпіричний метод – аналіз реальних випадків успішного застосування військової медіації в історії міжнародних відносин.

Р е з у л ь т а т и . У процесі дослідження узагальнено й систематизовано дані щодо: класифікації збройних конфліктів та їх впливу на міжнародну безпеку; методів переговорів у військовій сфері та їх особливостей; використання військової медіації для врегулювання конфліктів; досвіду застосування військової медіації у різних країнах; практичних аспектів військової медіації, її ефективності та перспектив розвитку.

В и с н о в к и . Військова медіація є ефективним інструментом запобігання ескалації збройних конфліктів, що дає змогу знаходити компроміси й досягати мирних угод. Військова медіація має значний потенціал у розв'язанні конфліктів як на міжнародному, так і національному рівнях. Основними принципами військової медіації є нейтральність, конфіденційність, гнучкість і дотримання міжнародного гуманітарного права. Успішними прикладами військової медіації можуть слугувати мирний процес у Колумбії, переговори в Лівії, Судані, Кіпрі тощо. Використання військової медіації потребує розвитку професійної підготовки військових медіаторів і впровадження нових підходів до мирного врегулювання конфліктів.

ВПЛИВ ПЕРСПЕКТИВНОГО ЗОБРАЖЕННЯ ШТРИХОВОГО ПОЛЯ НІВЕЛІРНОЇ РЕЙКИ НА ТОЧНІСТЬ ЗЧИТУВАННЯ ЦИФРОВИМ НІВЕЛІРОМ

2025-04-29T10:07:37+03:00

В с т у п . У статті наведено результати теоретичного аналізу та числового моделювання впливу перспективного спотворення зображення нівелірної штрихкодової рейки на точність зчитування цифровим нівеліром. Досліджено процес зміщення максимуму кореляційної функції, що виникає при повороті рейки навколо вертикальної осі. Аналітично доведено, що похибка відліку має квадратичну залежність від кута повороту рейки.

М е т о д и . Для комплексного вивчення системи "нівелір – рейка" застосовано системний аналіз; для визначення перспективних змін розмірів штрихів та їхнього впливу на алгоритм зчитування – методи проєктивної геометрії. Геометричний аналіз використано для математичного опису змін у геометрії штрихових символів при повороті рейки. Кореляційний аналіз виконано для оцінювання зв'язку між кутом повороту рейки, відстанню до неї та середньоквадратичною похибкою вимірювання.

Р е з у л ь т а т и . Числове моделювання, проведене для відстані візування 30 м, показало, що при кутах повороту до 5° похибка залишається в межах 0,2 мм і є несуттєвою для практичних вимірювань. Однак при кутах понад 10° систематична похибка перевищує 0,8 мм, що є критичним для вимог високоточного нівелювання. Продемонстровано, що перспективні спотворення штрихкодової шкали призводять до зменшення розмірів штрихів пропорційно закону косинуса кута повороту.

В и с н о в к и . Результати числового моделювання узгоджуються з аналітичними оцінками, що підтверджує достовірність запропонованої моделі. Зроблено висновок про необхідність контролю положення рейки під час вимірювання для мінімізації систематичних похибок. Отримані результати можуть бути враховані для вдосконалення технологій цифрового нівелювання, розроблення методів автоматичного контролю положення рейки та підвищення загальної точності геодезичних вимірювань.

МЕТОДИКА ОЦІНЮВАННЯ ВАРТОСТІ ТОПОГРАФО-ГЕОДЕЗИЧНИХ І КАРТОГРАФІЧНИХ РОБІТ

2025-05-07T14:09:20+03:00

В с т у п . Проблематика економічного оцінювання топографо-геодезичних і картографічних робіт (далі ТГКР) у секторі оборони України залишається недостатньо висвітленою у сучасних наукових дослідженнях. В умовах реформування сектору безпеки й оборони, а також активного залучення ресурсів до потреб воєнного забезпечення, постає необхідність у науково обґрунтованій методиці визначення вартості ТГКР, яка враховувала би специфіку діяльності підрозділів Топографічної служби Збройних сил України (далі ТС ЗС України). Запропонована модель розрахунку включає шість етапів: підготовку вихідних даних, проведення основних розрахунків, визначення величин прямих і непрямих витрат, розрахунок базисної кошторисної вартості, узгодження і затвердження розрахунків.

М е т о д и . У статті було використано загальнонаукові методи аналізу, порівняння, синтезу, аналогії, системного підходу, структурно-графічний. Застосування цих методів дозволило систематизувати існуючі підходи до оцінювання вартості топографо-геодезичних і картографічних робіт і розробити структурно-графічну модель розрахунку їхньої вартості.

Р е з у л ь т а т и . Розроблена система базових розрахункових показників охоплює трудовитрати, витрати на матеріали, транспорт, обладнання та їхню амортизацію, адміністративні й накладні витрати з урахуванням непередбачених витрат і ризиків. Існує очевидна наукова і практична потреба у розробленні економіко-методичної моделі оцінювання вартості ТГКР, адаптованої до структури та завдань ТС ЗС України, яка б стала основою для прийняття управлінських рішень у плануванні, логістиці та ресурсному забезпеченні.

В и с н о в к и . Запропонована структурно-графічна модель вартості робіт ураховує специфіку оцінювання цих видів робіт для військової сфери та включає комплексну систему показників для оцінювання вартості: трудовитрати, матеріальні, транспортні, адміністративні, накладні витрати тощо. Важливим результатом проведеного дослідження є розроблення системи базових розрахункових показників, які можуть бути адаптовані до різних видів топографо-геодезичних і картографічних робіт, що виконуються ТС ЗС України.

ЕТИКА ВІЙНИ В КОНТЕКСТІ ДІЙ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ: АНАЛІЗ ДИЛЕМ ТА ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ В УМОВАХ БОЙОВИХ ДІЙ

2025-05-01T14:04:46+03:00

В с т у п . В умовах збройного конфлікту в Україні, який триває, особливої актуальності набуває питання дотримання етичних стандартів ведення війни та норм міжнародного гуманітарного права військовослужбовцями ЗСУ. Попри юридичну регламентацію, моральні дилеми бойових дій вимагають глибокого наукового осмислення.

М е т о д и . Дослідження ґрунтується на якісному аналізі офіційних документів і медіапублікацій, кейс-стаді, етичному аналізі та опитуванні військовослужбовців.

Р е з у л ь т а т и . У статті представлено результати опитування 42 військовослужбовців Збройних сил України, спрямованого на виявлення морально-етичних дилем, з якими вони стикаються під час виконання службових обов'язків та особливостей прийняття рішень у складних бойових ситуаціях. Дослідження виявило низку ключових проблем, включаючи розбіжності між офіційною інформацією та реаліями фронту, необхідність балансування між стандартними процедурами й нестандартними рішеннями, переосмислення цивільних моральних цінностей у військовому контексті, зіткнення із жорстокою реальністю війни на противагу романтизованим уявленням, конфлікти між релігійними переконаннями та військовими обов'язками, переглядання уявлень про справедливість і порядок, а також роздуми про власне виживання і готовність до самопожертви. Отримані дані свідчать про постійну наявність складних морально-етичних викликів у діяльності військовослужбовців ЗС України, що потребує глибокого осмислення та рефлексії для прийняття обґрунтованих рішень в умовах бойових дій. Оригінальність статті полягає у фокусованому дослідженні морально-етичних дилем саме українських військовослужбовців у контексті російсько-української війни, з емпіричним підтвердженням через опитування їхнього бойового досвіду та спробою інтеграції психологічних, соціальних і правових аспектів у міждисциплінарному аналізі.

В и с н о в к и . Результати сприяють глибшому усвідомленню значення етики в умовах війни й обґрунтовують необхідність удосконалення етичної підготовки, посилення контролю за дотриманням гуманітарного права й надання психологічної підтримки військовим. Це важливо як для збереження моральних стандартів, так і для міжнародної репутації України.

МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ ТА АДАПТАЦІЯ ЇЇ МОДЕЛІ ДО УМОВ ВОЄННОГО СТАНУ

2025-06-30T14:50:21+03:00

В с т у п . Проаналізовано основні компоненти моделі медико-психологічної реабілітації (МПР) учасників бойових дій (УБД): принципи й завдання, основні етапи відновлення психофізичного ресурсу військовослужбовців, які зазнали впливу бойового стресу в умовах воєнного стану. Розглянуто досвід проведення заходів медико-психологічної реабілітації військовослужбовців в умовах відбиття широкомасштабної агресії рф Силами оборони України. Розкрито актуальні проблеми у сфері забезпечення психічного здоров'я учасників бойових дій. Описано вплив чинників бойової обстановки і різновиди надання психологічної допомоги військовослужбовцям, які мають вияви посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Наголошено, що своєчасне та чітке визначення типу гострої реакції на бойовий стрес є запорукою успіху в подоланні його негативного впливу на психіку військовослужбовця.

М е т о д и . Дослідження базується на застосовуванні таких методів: теоретичних – контент-аналіз, синтез, узагальнення; емпіричних – спостереження, бесіда.

Р е з у л ь т а т и . По-перше, виявлено, що питання реабілітації учасників бойових дій урегульовані нормативно-правовими актами України лише частково. Визначені обставини медико-психологічної реабілітації та реадаптації, які потребують удосконалення з метою подолання негативних наслідків участі особового складу Сил оборони України в бойових діях і при переході до мирного життя. По-друге, визначено, що основними компонентами моделі МПР УБД в умовах воєнного стану є: напрями діяльності із запобігання негативним психічним станам військовослужбовців; принципи, завдання, етапи проведення МПР; виявлення рівнів соціально-психологічної дезадаптації особистості УБД; розроблення комплексу заходів щодо МПР на відбудовний період; соціально-психічна адаптація УБД. По-третє, наголошено, що модель реабілітації УБД має поєднувати зусилля держави та громадських організацій, з урахуванням передового досвіду психологічної підтримки персоналу збройних сил держав-партнерів. Із цією метою необхідно прискорити розроблення програми психологічної реабілітації військовослужбовців під час відновлення боєздатності, системи переходу від військової служби до цивільного життя.

В и с н о в к и . Сформульовано теоретичні висновки й надано практичні рекомендації щодо напрямів підвищення ефективності роботи системи психологічної реабілітації учасників бойових дій (УБД) у сучасних умовах, а також удосконалення системи переходу, що сприятиме комфортній реінтеграції до цивільного життя учасників системи переходу та їхній соціальній захищеності.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАЗДРІСНОСТІ ЯК СКЛАДНИКА КРИМІНАЛЬНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

2025-06-30T15:15:40+03:00

В с т у п . Заздрість є емоційним переживанням, яке виникає у процесі соціального порівняння, часто є змістовною умовою формування девіантної та/або злочинної поведінки. Актуальність проблеми полягає у тому, що заздрість у більшості випадків не усвідомлюється як глибинна мотивація незаконних дій, але водночас супроводжує широкий спектр суспільно небезпечних вчинків. Актуальність наукового інтересу до заздрості як складника мотиву скоєння злочину полягає у необхідності більш глибокого розуміння емоційно-мотиваційної сфери злочинця. Гендерні особливості переживання заздрості також потребують належного вивчення, оскільки структура та спрямованість цього почуття у чоловіків і жінок має свої розбіжності. Метою статті є висвітлення результатів емпіричного дослідження зв'язку між типами заздрості (заздрістю-смутком і заздрістю-неприязню) та кримінальною спрямованістю у засуджених осіб чоловічої та жіночої статі.

М е т о д и . Використано такі методи: методика діагностики заздрісності особистості Т. Бескової, контент-аналіз судових рішень і методи статистичного оброблення даних (φ*-критерій Фішера). Вибірку становили 209 засуджених осіб (N =209), серед яких чоловіки та жінки різного віку, що відбувають покарання за різними статтями Кримінального кодексу України. Усі респонденти були ознайомлені з метою дослідження та надали усвідомлену згоду на участь. Було сформовано дві основні групи: особи, засуджені за злочини проти майна (94 особи), та особи, засуджені за злочини проти життя і здоров'я (78 осіб); решта (37 осіб) не були включені до порівняння через різноманітність статей звинувачення.

Р е з у л ь т а т и . У групі засуджених за злочини проти майна заздрість-смуток виявлена на високому (у 22,34 %), середньому (у 15,95 %) і низькому (у 13,82 % опитаних) рівнях. У цій самій групі високий рівень заздрості-неприязні зафіксовано у 10,63 %, середній – у 8,51 %, низький – у 14,89 %. У групі засуджених за злочини проти життя і здоров'я заздрість-смуток найчастіше виражена на середньому рівні (29,48 %), низькому – у 23,07 %, високому – у 11,53 %. Заздрість-неприязнь у цій групі має найвищу частку на низькому рівні – 19,23 %, тоді як високий рівень спостерігався лише у 6,41 % осіб. Установлено статистично значущу різницю для середнього рівня заздрості-смутку (φ = 1,702, р ≤ 0,05) і високого рівня заздрості-неприязні (φ = 2,961, р ≤ 0,01) між досліджуваними групами.

В и с н о в к и . З'ясовано, що засуджені за злочини проти життя і здоров'я частіше характеризуються середнім рівнем заздрості-смутку, що вказує на емоційну чутливість і зневіру. Натомість серед засуджених за злочини проти майна переважає високий рівень заздрості-неприязні, пов'язаної з агресією та ворожістю. Виявлено також гендерні відмінності в переживанні заздрості. Отримані дані підтверджують зв'язок між видом заздрості та кримінальною спрямованістю.

ПОСТКОМОЦІЙНИЙ СИНДРОМ ЯК ПРОБЛЕМА НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У ВОЄННИЙ ЧАС: ТЕОРЕТИЧНИЙ ОГЛЯД

2025-05-12T17:40:13+03:00

В с т у п . У статті наведено результати теоретичного огляду проблематики посткомоційного синдрому (далі ПКС) військовослужбовців, яка пов'язана з особливостями ведення бойових дій, а саме використанням ворогом різноманітного озброєння (артилерії, FPV-дронів, КАБ, КАР, важкої техніки та інших засобів), що призводить до численних випадків черепно-мозкових травм (33 % від загальної кількості отриманих поранень). ПКС суттєво впливає на здатність військовослужбовців виконувати завдання в бойових умовах (ухвалення рішень, реакцію на стресфактори, увагу тощо), значно погіршуючи якість їхнього життя і професійну діяльність. За відсутності якісної діагностики (особливо на ранніх етапах у польових умовах), психологічного відновлення та реабілітації ПКС може значно знизити боєздатність підрозділів Збройних сил України (особливо це стосується військовослужбовців, які після зазначеної травматизації продовжують виконувати завдання за призначенням, а таких більшість). Усе це формує потребу в ретельному вивченні зазначеного питання, розробленні простих скринінгових інструментів для проведення діагностики в польових умовах, додатковому навчанні командирів, медиків і психологів щодо візуального оцінювання симптоматики ПКС і вдосконалення заходів відновлення та реабілітації.

М е т о д и . Були використані теоретичні методи, а саме: аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння, систематизації. Була проаналізована література зарубіжних та українських авторів, що містить суто наукову й актуальну на сьогоднішній день інформацію.

Р е з у л ь т а т и . Визначено особливості ПКС, а саме: 1) він є наслідком органічного ураження головного мозку й основне його лікування є сферою медичних працівників; психологічні втручання мають важливу, але другорядну функцію; 2) виникає через кілька тижнів або місяців після травми; 3) окрім неврологічних і соматичних виявів має і психічні, що дає змогу психологам приєднатися до відновлення пацієнта під час реабілітаційних заходів; 4) важливим є виявлення ПКС на ранніх стадіях, адже психологічні (когнітивні й емоційно-поведінкові) і фізичні порушення без відповідного відновлення розвиваються дуже швидко та згодом можуть набувати хронічного характеру, сприяти й підсилювати швидкість розвитку інших розладів.

В и с н о в к и . Вивчення наукової літератури дало змогу визначити, що вияви ПКС у військовослужбовців мають комплексний характер і поєднують афективні, когнітивні, соматоформні та ПТСР-подібні симптоми (приблизно у 40 % респондентів). Зазначені симптоми не зникають самостійно, часто набувають затяжного або хронічного перебігу, потребують спеціалізованої діагностики й тривалого психологічного супроводу.

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ АДАПТАЦІЇ ЗДОБУВАЧІВ ДО СИМУЛЯЦІЙНОГО НАВЧАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА

2025-03-10T10:18:47+02:00

В с т у п . Адаптаційний процес перебуває під одночасним і різноспрямованим впливом цілої низки як суб'єктивних, так і об'єктивних чинників. Одним з об'єктивних показників успішності адаптації є коректне виконання діяльності. У зв'язку із цим було досліджено й оцінено ефективність маніпуляцій, виконуваних із симуляційним обладнанням.

М е т о д и . У дослідженні було застосовано такі методи: авторську анкету для поглибленого оцінювання ставлення до навчання у симуляційному середовищі й особливостей міжособистісних стосунків у контексті навчання у ньому; методику "Домінуючий стан"; багаторівневий особистісний опитувальник "Адаптивність"; п'ятифакторний опитувальник особистості "BIG 5"; опитувальник "KON-2006"; тест мотивації до успіху та опитувальник "Мотивація до уникнення невдач".

Р е з у л ь т а т и . Виявлено такі особливості репрезентації ситуації навчання у симуляційному середовищі здобувачами. Основним чинником, що суттєво впливає на сприйняття навчання, є практичний досвід – здобувачі виокремлюють його важливість і визнають його роль в успішному опануванні навчання у симуляційному середовищі. Другим за вираженістю чинником є особливості конкретного симуляційного обладнання. Це означає, що здобувачі припускають, що зміни в системі взаємодії з викладачами можуть додатково розкрити потенціал навчання у симуляційному середовищі. Вони звертають увагу на важливість адаптації та поліпшення взаємодії з ними для оптимального використання навчальних можливостей. Третій чинник – особливості й обмеження взаємодії з тренажером. Можливості використання тренажерів і їхні обмеження можуть впливати на сприйняття та ефективність навчання у симуляційному середовищі здобувачів.

В и с н о в к и . На підставі результатів тематичного аналізу виокремлено п'ять тематичних блоків, що відображають аспекти когнітивної і ментальної репрезентації ситуації навчання у симуляційному середовищі: фізичний (технічний), психологічний і соціальний компоненти, а також позитивне й негативне ставлення. З урахуванням отриманих даних, що дозволили визначити специфічні стресори, пов'язані із симуляційним навчанням, заплановано подальше багатовимірне вивчення процесу адаптації та створення системи психологічного супроводу здобувачів.

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ ПІД ЧАС ВІЙНИ ТА ВОЄННИХ НАПАДІВ: ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

2025-03-06T13:50:50+02:00

В с т у п . За даними ЮНІСЕФ, 473 мільйони дітей нині живуть у країнах, що постраждали від війни або насильницьких конфліктів. Багато дітей змушені тікати зі своїх міст або країн у пошуках безпеки, причому численні випадки пов'язані з тривалим переміщенням або постійною втратою дому. Деякі стають сиротами або розлучаються з батьками й опікунами. Війна є масштабним лихом як для окремих осіб, так і для суспільства, і пов'язана з низкою негативних емоцій, таких як страх, тривога, паніка та хаос. Отже, вона чинить прямий вплив на психічне здоров'я. Війна та її поточні наслідки призводять до смерті, травм, хвороб, голоду, порушення розпорядку дня, розлуки з домом, роботою, школою чи районами, а також до серйозних економічних труднощів, що сприяє почуттю безпорадності та вразливості. Травматичні наслідки війни викликають як фізичні, так і психологічні проблеми, часто підривають основні моральні цінності. Іншими словами, цей досвід може мати довгострокові негативні наслідки для майбутнього людей. Діти й підлітки є одними з найбільш уразливих груп населення, які страждають від проблем психічного здоров'я під час нападів воєнного часу. Тому головною метою дослідження є вивчення цього питання шляхом огляду наукової літератури. Мета полягає в аналізі основних напрямів міжнародних досліджень і визначенні ключових психологічних проблем, з якими стикаються діти й підлітки в умовах воєнного часу, на основі огляду іноземних публікацій, що переважно присвячені молоді, яка постраждала від збройних конфліктів.

М е т о д и . Дослідження було проведено методом порівняльної критики через систематичний огляд літератури.

Р е з у л ь т а т и . Діти й підлітки є дуже вразливими групами під час війни та збройних конфліктів. Нестача чистої води та їжі, фізичні тортури, полон, тілесні ушкодження, напади, свідки вбивств і поранень, зґвалтування, а також безпосередній вплив обстрілів і вибухів – це лише деякі з травматичних переживань, яких діти можуть зазнати під час війни. Вплив насильства є найпоширенішим джерелом стресу для дітей під час збройних конфліктів. Однак діти також можуть стати винуватцями насильства, наприклад дітисолдати або терористи-смертники. Насильство щодо дітей, розлука з опікунами та вплив військових нападів призводять до підвищеного рівня тривожності, посттравматичного стресового розладу (ПТСР), гострих стресових реакцій і збільшують ризик довгострокових проблем із розвитком і психічним здоров'ям.

В и с н о в к и . Згідно із численними дослідженнями, проблеми розвитку та психічного здоров'я, які найчастіше спостерігаються у дітей в умовах війни та конфліктів, включають: тривогу, депресію, розлади сну, суїцидальні думки, посттравматичний стресовий розлад, тремор, запаморочення, постійні страхи, нав'язливі травматичні спогади, гнів, емоційний стрес, безнадію, соматичні симптоми, пов'язані зі стресом і психологічною травмою (напр. мігрень, нудота, проблеми зі шлунком), а також міжособистісну й подружню нестабільність, зловживання психоактивними речовинами й насильницьку поведінку.

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ПАРАМЕТРИ ВІЙСЬКОВОГО ЛІДЕРСТВА

2025-06-30T17:09:59+03:00

В с т у п . Лідерство розглядається в межах різних теорій, як із погляду вроджених індивідуальних характеристик рис людини, так і властивостей, набутих нею внаслідок навчання і досвіду. Водночас дискусійним залишається питання психофізіологічних параметрів, які можуть бути в основі виявів лідерських якостей військовослужбовців. Статтю присвячено дослідженню військового лідерства з погляду індивідуальних психофізіологічних властивостей або характеристик у військовослужбовців.

М е т о д и . У дослідженні використано методи аналізу, порівняння, синтезу, узагальнення, систематизації досліджень закордонних і вітчизняних учених щодо поняття лідерства, особливостей військових лідерів, методів визначення наявності лідерських якостей та психологічних і психофізіологічних параметрів військовослужбовців, необхідних для формування лідера.

Р е з у л ь т а т и . Проведено комплексний аналіз поняття лідерства у військовій сфері. Запропоновано трирівневу структуру основних чинників становлення військового лідера. В основу трирівневої структури покладено властивості вроджених психофізіологічних особливостей центральної нервової системи людини, які визначають її можливості до розвитку лідерських якостей. Другий рівень характеризується набуттям військовослужбовцем атрибутів і компетенцій військового лідера під час навчання, де вроджені психофізіологічні характеристики обумовлюють вияви тих чи інших лідерських якостей. Третій рівень відображає чинники військового середовища, які можуть сприяти розвитку лідерських якостей військовослужбовця. За результатами проведеного аналізу основними психофізіологічними характеристиками лідерства у військових фахівців пропонується визначати силу нервової системи, функціональну рухливість нервових процесів, стан візуальної та вербальної оперативної пам'яті, асоціативної пам'яті, а також здатність протистояти інформаційному перевантаженню.

В и с н о в к и . Поряд з іншими індивідуальними й освітніми характеристиками запропоновано психофізіологічні параметри як частину психофізіологічного портрета військового лідера тактичної ланки. Зважаючи на те, що психофізіологічні параметри є об'єктивними показниками, вважаємо доречним зосередити експериментальний фокус на подальшому їх вивченні.

ЯКІСНІ КОМПОНЕНТИ ЦИНІЧНОСТІ В ОСІБ, ЩО ВИКОНУЮТЬ ОБОВ'ЯЗКИ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ

2025-06-30T16:03:01+03:00

В с т у п . У статті наведено теоретико-методологічні підходи щодо вивчення моральності працівників екстремальних видів діяльності та виявів цинізму щодо оточення. Емпірично виявлено відмінності вияву якісних компонентів цинічності у військовослужбовців Національної гвардії України, які мають різний рівень бойового досвіду. Правоохоронці, військовослужбовці, рятувальники та представники інших професій, беручи участь у бойових діях, зазнають значних моральних і фізичних навантажень. Вплив великої кількості стрес-чинників різної етимології може призводити до нервово-психічних розладів, психосоматичних захворювань, дезадаптивних форм поведінки, хронічної напруги, зниження продуктивності, емоційного стресу, що, своєю чергою, сприяє психоемоційному вигоранню особистості, порушенню її настанов і навіть вчиненню аморальних дій. Працівники екстремальних видів діяльності мають бути психічно здатними протистояти вигоранню, деформаціям і деструктивним впливам. Усе це актуалізує наукову потребу ретельного дослідження моральної сфери особистості, що виконує обов'язки в екстремальних і кризових умовах, а також розроблення дієвих методів нівелювання впливу негативних чинників професійної діяльності.

М е т о д и . Теоретичні – аналіз і узагальнення наукової літератури щодо проблеми моральності та цинізму особистості, зокрема працівників професій в екстремальних умовах. Як емпіричний метод обрано тестування з використанням "Тесту-опитувальника якісних компонентів цинічності" (CIN-1).

Р е з у л ь т а т и . Проведено теоретичний аналіз вітчизняних та іноземних літературних джерел із вивчення проблеми моральності та цинізму працівників екстремальних видів професій. Попри важливість теми, особливо в умовах широкомасштабних бойових дій в Україні, наукові дослідження вразили своєю обмеженістю в кількості напрацювань, що стосуються психологічного аспекту, який вивчається. Емпірично встановлено особливості вияву якісних компонентів цинічності у військовослужбовців Національної гвардії України.

В и с н о в к и . Проведене психодіагностичне дослідження показало, що респонденти, які мають бойовий досвід, з більшою силою та насиченістю емоційних переживань сприймають факти й події, пов'язані із цинізмом, ніж досліджувані без бойового досвіду. Респонденти, які мають бойовий досвід, мають вищий рівень вияву цинічності в поведінці правоохоронців, ніж ті, що не брали участі в бойових діях. Досліджувані, що не мають бойового досвіду, більше схильні до аналізу інформації, розмірковування та судження щодо цинічності. Досліджувані в обох групах виявились подібними за вираженістю настановного компонента і сприйманням інформації щодо цинічності, яка з'являється в їхньому житті. Перспективи подальшого дослідження передбачаються у вивченні особливостей вияву цинічності представників екстремальних професій у гендерному ракурсі та пошуку методів нівелювання шкідливих виявів цинізму особистістю.

ДИНАМІКА ВПЛИВУ НЕРВОВО-ПСИХІЧНОЇ СТІЙКОСТІ НА ПОВЕДІНКОВІ ДЕВІАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ У ПРОЦЕСІ ЇХНЬОГО ПРОФЕСІОГЕНЕЗУ

2025-03-10T10:09:54+02:00

В с т у п . Несення військової служби характеризується високим фізичним і психічним напруженням, яке під час бойових дій може досягати максимальних меж і призводити до дезадаптивних і девіантних форм поведінки у військовослужбовців, які вперше зіткнулися з такого роду навантаженнями. Професіогенез військовослужбовців передбачає, зокрема, формування духовно-морального стрижня, що перешкоджає розвитку девіацій. Утім, військова служба рясніє стресами, і в міру її продовження стрес накопичується, що також викликає небезпеку розвитку девіацій.

М е т о д и . Було використано методики В. Менделевича "Схильність до наркозалежності", "Схильність до алкогольної залежності", анкету схильності до делінквентної та адиктивної поведінки (ДАП-2); методику САНТ-30, опитувальник для виявлення ранніх ознак алкоголізму й опитувальник діагностики агресії Басса – Перрі-24; методи математичної статистики: середнє значення, стандартне відхилення, кореляційний аналіз Спірмена, U-критерій Манна – Уїтні, критерій Краскела – Волліса, факторний аналіз.

Р е з у л ь т а т и . Підтверджено гіпотезу про те, що існують відмінності у вияві схильності до девіантної поведінки у військовослужбовців різних категорій. Вивчення девіантної поведінки серед військовослужбовців різних категорій дозволяє зібрати необхідну інформацію для створення програми її профілактики серед військових. Для того, щоб запобігти виникненню девіацій, необхідно здійснювати психологічну просвіту військовослужбовців, психологічний відбір і супровід.

В и с н о в к и . Для запобігання виникненню девіантної поведінки серед військовослужбовців необхідна відповідна профілактична робота, спрямована, насамперед, на можливе виникнення наркотичної залежності та суїцидальної поведінки. Також потрібні додаткова психологічна просвіта й навчання офіцерів умінь і навичок, які дозволять вчасно помітити девіантну поведінку й запобігти їй. Крім цього, офіцерам і психологам необхідно створювати певний клімат у військовому колективі, який зменшить шанси виникнення девіантної поведінки й буде підтримувати професійну спрямованість серед військових, оскільки низький рівень бажання виконувати військову службу може сприяти появі девіантної поведінки.