РОЗРОБКА КОМПЛЕКСУ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ДОЗИМЕТРИЧНОГО КОНТРОЛЮ

Автор(и)

  • О.В. Банзак
  • О.В. Сєлюков
  • Н.А. Єфименко
  • О.І. Коноваленко

DOI:

https://doi.org/10.17721/2519-481X/2021/71-01

Ключові слова:

атомна енергетика, доза опромінення персоналу, контроль радіаційної обстановки, потужність дози опромінення, персональний дозиметр

Анотація

У даний час практично всі галузі промисловості, багато галузей науки застосовують джерела іонізуючих випромінювань (ІІ). Широко використовуються в оборонному комплексі, медицині, сільському господарстві ядерні енергетичні установки, гамма-установки різної потужності, дефектоскопи, лічильники і багато іншої апаратури. Однак найбільш важливою галуззю використання ІІ на Україні після ліквідації бойового ядерного потенціалу є атомна енергетика. У країні працює п'ять атомних електростанцій (АЕС) з реакторами двох типів, які виробляють близько 40% всієї електроенергії країни.
У зв'язку з цим все більшого значення набувають проблеми дозиметрії, яка сьогодні стала самостійним науково-технічним напрямком ядерної фізики. Дозиметрія за своєю суттю вирішує завдання зв'язку фізичних величин з очікуваними радіаційними ефектами застосування ІІ.
При нормуванні доз опромінення персоналу відповідно до міжнародних рекомендацій і правил гостро постало питання щодо зниження дозових витрат персоналу, і, в першу чергу, ремонтного, так як основний внесок в колективну дозу опромінення персоналу АЕС вносять роботи з технічного обслуговування і ремонту. На початковому етапі знижувати дози опромінення вдавалося, в основному, за рахунок виконання організаційних заходів адміністративного підвищення вимог до якості підготовки та проведення робіт в зоні контрольованого доступу. Подальше зниження дозових навантажень персоналу може бути забезпечено за рахунок впровадження в практику експлуатації АЕС принципу ALARA [3]. Для цього необхідне створення такої системи контролю радіаційної обстановки та персональної дозиметрії, яка могла б забезпечити виявлення ділянок з підвищеною радіоактивністю і вимірювати повний набір їх параметрів (як мінімум, дозу, потужність дози, координати, момент часу, номер персонального дозиметра) в реальному масштабі часу без участі носія персонального дозиметра, т. е. в рамках його нормальної життєдіяльності і без його відома, якщо потужність дози не перевищує гранично допустимого рівня. При перевищенні цього рівня носій персонального дозиметра повинен попереджуваться проте, що йому загрожує небезпека, щоб взяти участь в діях по її подоланню, але не в якості посередника в процесі вищезазначених вимірювань.
На основі такої концепції в даній роботі запропоновано комплекс індивідуального дозиметричного контролю.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-02-24

Як цитувати

Банзак O., Сєлюков O., Єфименко N., & Коноваленко O. (2022). РОЗРОБКА КОМПЛЕКСУ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ДОЗИМЕТРИЧНОГО КОНТРОЛЮ. Збірник наукових праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, (71), 5–10. https://doi.org/10.17721/2519-481X/2021/71-01

Номер

Розділ

ВІЙСЬКОВА ТЕХНІКА І ТЕХНОЛОГІЇ ПОДВІЙНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ