Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Військово-спеціальні науки

Психологічна підготовка військовослужбовця в системі педагогічної діяльності військового лідера

А. Кучерявий — Tue, 01 Nov 2022 00:00:00 +0200

Кожний офіцер, сержант, викладач у системі військового навчання чи інша особа, яка відповідає вимогам і критеріям військового лідерства, безпосередньо впливають на формування готовності військовослужбовця до професійної діяльності, зокрема розглянуто психологічну підготовку військовослужбовців у ході педагогічної діяльності військового лідера. Досліджено характеристики військовослужбовця, що зумовлюють сформованість психологічної готовності до службової діяльності, визначено шляхи їхнього формування при проведенні військовим лідером навчальних і виховних заходів. За результатами аналізу наукової літератури визначено поняття психологічної готовності військовослужбовця
до професійної діяльності, яке дозволяє конкретизувати сукупність характеристик військовослужбовця як напрями психологічної підготовки, зокрема внутрішні ресурси військовослужбовця до виконання професійних обов'язків в умовах бойової обстановки. Ідеться про ціннісно-професійні орієнтації (професійні знання й уміння, погляди, переконання та принципи виконання службових обов'язків), мотивацію, емоційний інтелект і стресостійкість, вольові якості, психологічні знання та вміння військового фахівця. Деталізовано зміст кожного з наведених внутрішніх ресурсів та способи їхнього формування в системі педагогічної діяльності військового лідера. Розглянуто активні методи практичного навчання, створення ситуацій, які вимагають від військовослужбовця аналізу та оцінювання предметів військової дійсності з обговоренням власного ставлення до них, проведення індивідуальних і групових бесід, використання заходів, що передбачають створення стресових ситуацій, прояв емоцій у військовослужбовців, їхнє фізичне виснаження тощо. Ураховано специфіку окремих внутрішніх ресурсів військовослужбовця й особливості їх формування і зазначено, що лише комплексна робота військових лідерів різної посадової приналежності (викладачі, командири, офіцери-психологи та ін.) забезпечить всебічну теоретичну та практичну психологічну підготовленість військовослужбовців.

Суть, структура та зміст управлінської готовності майбутніх офіцерів Збройних Сил України в сучасних умовах ведення бойових дій

О. Юр'єв — Tue, 01 Nov 2022 00:00:00 +0200

Розглянуто наукові дослідження щодо теорії значення рушійних сил і діяльнісного процесу щодо сутності, структури та змісту управлінської готовності майбутніх офіцерів ЗСУ в сучасних умовах ведення бойових дій у системі військової освіти сьогодення та їхнє практичне значення при формуванні знань, навичок та вмінь з управлінської готовності майбутніх офіцерів. Управлінська готовність майбутніх офіцерів ЗСУ в освітньому процесі управлінської підготовки військових є основою у формуванні високого військового професіоналізму, який має такі складові: систему професійних знань і вмінь з управління військовим підрозділом, навчання та виховання підлеглого особового складу; систему поведінкових якостей; систему морально-психологічних якостей. Теоретично обґрунтовано управлінську готовність майбутніх офіцерів ЗСУ в сучасних умовах ведення бойових дій та її практичне значення для офіцерів при виконанні ними соціально значимих професійних обов'язків. До формування управлінської готовності майбутніх офіцерів ЗСУ в сучасних умовах ведення бойових дій практично обґрунтовано значення створення професійно орієнтованого навчального середовища у вищих військових навчальних закладах (ВВНЗ) та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти (ВНП ЗВО). Управлінська готовність офіцера ЗСУ припускає наявність у військовослужбовця відповідного стану здоров'я, сформованості і розвиненості необхідних для успішної професійної діяльності фізичних якостей, наявність відповідного рівня фізичної культури особистості. Це очевидно, оскільки будь-яка професійна діяльність військовослужбовця передбачає, що той чи інший рівень застосування людиною фізичних сил, фізичної енергії пов'язаний з витратою не тільки психічної, а й фізичної енергії в процесі виконання своїх професійно значимих обов'язків як у мирний час, так і під час ведення бойових дій. Майбутній офіцер ЗСУ для формування управлінської готовності в процесі навчання у ВВНЗ та ВНП ЗВО повинен оволодіти загальнотеоретичними основами дисциплін, необхідних для їхньої управлінської підготовки, науково-методичними та організаційно-педагогічними уміннями.

Деякі аспекти професійно-психологічного відбору в Збройних Силах України

А. Беспалько, М. Лелюк — Tue, 01 Nov 2022 00:00:00 +0200

Проаналізовано деякі аспекти проведення професійно-психологічного відбору в ЗСУ. Узагальнено діагностику соціальних, психологічних, психофізіологічних, психомоторних якостей і фізіологічних резервів організму кандидатів на службу. Визначено порядок, механізми, методологічну базу проведення професійного відбору в ЗСУ. Систематизовано вимоги до навчальної діяльності у ВВНЗ (ВНП ЗВО) України і професійної діяльності у ЗСУ. Виділено структуру індивідуальних характеристик, необхідних для успішної реалізації особистості в певній сфері професійної діяльності. Розглянуто сучасний професійний психологічний відбір як складну комплексну наукову проблему, з одного боку, як систему, з іншого, – як процес. Доповнено і деталізовано етапи психологічного відбору на основі системного підходу. Дано рекомендації щодо: удосконалення комплексної програми професійно-психологічного відбору, підвищення її ефективності шляхом створення стандартизованого системного підходу до психологічного відбору в ЗСУ; вивчення професійно важливих якостей, показань і протипоказань до служби; розроблення професіограм (акмеограм) військових спеціалістів, адекватних методів відбору з різними критеріями кандидатів і формування найбільш інформативних тестових психодіагностичних батарей для вивчення та визначення індивідуально-психологічних особливостей особистості, прогнозування розвитку психічних процесів і станів щодо умов та вимог майбутньої діяльності за різними військовими спеціальностями; впровадження автоматизованих систем для комплектування військових підрозділів на різних етапах відбору.

Психологічні аспекти дослідження корупції в зарубіжних наукових студіях

О. Зарічанський — Tue, 01 Nov 2022 00:00:00 +0200

Розглянуто наукові підходи і контексти вивчення корупції як однієї з найважливіших психологічних, соціальних, економічних і політичних проблем. Визначено психологічні контексти вивчення корупції як складного багатошарового соціального явища в зарубіжних наукових студіях; виявлено її недосліджених психологічних змінних задля створення умов подальшого розроблення програм попередження та профілактики корупційних діянь. Основними напрямами наукового аналізу стали: сприйняття соціальних норм і моралі в контексті корупційної поведінки людини, вплив культурних переконань і системи цінностей, кроскультурна та гендерна специфіка корупції тощо. Зазначено, що не всі суспільства сприймають корупцію однаково. Виявлено неоднозначність доказів класичного взаємовпливу влади та корупції. Досліджено, що залучення до влади посилює корупційну поведінку, і важливого значення набувають уявлення конкретної особи про владу. Констатовано, що сприйняті норми та моральні витрати є основними факторами наміру людини вчиняти поведінку, пов'язану з корупцією. Сприйняття того, що люди навколо нас поводяться нечесно, сприяє подальшому посиленню такої поведінки. Визначено певні риси особистості, пов'язані з корупційною поведінкою, а саме: психопатія, нарцисизм, макіавеллізм, екстраверсія, зовнішня мотивація та низький рівень задоволеності життям і самооцінки, що і сприяють корупції. Щодо статі учасників результати досліджень виявилися неоднозначними. Підкреслено необхідність у формуванні антикорупційних заходів зосереджуватися на ситуаціях, а не на учасниках, залучених у дрібну корупцію. Замість того, аби прагнути до суворішого контролю та штрафів або вищих зарплат як вирішенню проблеми корупції, зауважимо на зменшенні кількості ситуацій, у яких корумпованість найімовірніше перетвориться на корупцію.

Особливості прояву агресії у військовослужбовців-учасників бойових дій: необхідність чи негативний фактор?

К. Кравченко, Л. Гребенюк, Л. Беліченко — Tue, 01 Nov 2022 00:00:00 +0200

Наведено результати емпіричних досліджень щодо вивчення проблеми прояву агресії у військовослужбовців-учасників бойових дій. Визначено, чи є агресивна поведінка військовослужбовців негативним фактором, чи існує потреба обов'язкового психокорекційного втручання, або навпаки, є тією особливістю, яка сприяє ефективному виконанню завдань за призначенням під час ведення бойових дій. Вивчення проблематики агресії військовослужбовців досліджено всебічно, а саме: як до риси особистості, як до однієї з реакцій бойового стресу та одного з проявів девіантної поведінки. Проведено пошук точок дотику між проявами агресивної поведінки та ефективністю виконання бойових завдань. Зазначено, що на етапі обробки емпіричних даних, виявилось, що всі військовослужбовці, які брали участь у дослідженні, проходять службу в ЗСУ лише з 2017 р., тобто вони не застали запеклих боїв 2014–2016 років, що вплинуло на отримані результати. Також розглянуто рівень бойового стресу військовослужбовців, які брали участь у бойових діях після 2016 р., який, безумовно, менший, ніж рівень бойового стресу військовослужбовців-учасників бойових дій до 2016 р., тобто агресивна поведінка (як реакція бойового стресу) має менший прояв.

Комплексний підхід до проведення якісної військової кадрової політики – професійно-психофізіологічний відбір у Збройних Силах України

Tue, 01 Nov 2022 00:00:00 +0200

Проаналізовано проблеми професійної придатності військовослужбовців, оскільки сучасний стан проведення кадрової політики в ЗСУ потребує вдосконалення, спрямоване на підвищення ефективності виконання завдань відповідно до військово-облікової спеціальності. Зазначено на необхідності покращення підходів для проведення професійного психофізіологічного відбору військовослужбовців. Розглянуто відповідність (невідповідність) особи за професійно важливими психофізіологічними якостями вимогам конкретної діяльності в напружених та/або небезпечних умовах. Зазначено, що сучасні воєнні дії, де особовий склад із значним ризиком виконує складні завдання в умовах крайньої невизначеності та небезпеки, вимагають від військовослужбовців високої активності щодо прийняття адекватних і швидких рішень, яка характеризується значним рівнем готовності до виконання поставлених завдань і супроводжуються великим фізичним та емоційним навантаженням. Професійна діяльність з підвищеною небезпекою, зокрема військовослужбовців, здійснюється за рахунок осіб, які мають дещо різні психофізіологічні та психологічні профілі професійно важливих якостей. Обґрунтувано думку про велике значення для подальшого вдосконалення методів професійного відбору. Досліджено гіпотези наявності еквіпотенційних профілів професійно важливих якостей у осіб з однаковим рівнем професійної придатності та розробка пропозицій щодо вдосконалення технології проведення професійного відбору. Обґрунтувано розробку нової парадигми реалізації професійного відбору для військовослужбовців, робота яких пов'язана з підвищеною небезпекою, де новим елементом є констатація наявності багатьох еквіпотенціальних професійних профілів. Визначено гіпотезу, згідно з якою у кожній професії, обтяженої роботами з підвищеною небезпекою, об'єктивно існують особи з однаковою категорією професійної придатності, які мають еквіпотенційні профілі професійно важливих якостей. Запропоновано нову технологію розробки критеріїв професійної придатності осіб, робота яких пов'язана з підвищеною небезпекою, що уможливить підвищення якості професійного відбору.

Напрями оновлення Збройних Сил України в умовах російської військової агресії

Л. Городянська — Tue, 01 Nov 2022 00:00:00 +0200

Україна як демократична і незалежна держава обрала власний шлях розвитку, прагнула ввійти до світової системи безпеки й розвитку та необґрунтовно зазнала російської збройної агресії, унаслідок чого зруйновано економіку на сході та півдні України, відбувається переміщення та/або скорочення бізнесу, загибель і вимушена міграція людей, що веде до істотного скорочення дохідної частини бюджету разом зі значним зростанням економічних витрат, особливо витрат на оборону. Це спонукало український уряд шукати міжнародної воєнно-політичної допомоги. Єдність українського народу і Сил оборони та безпеки України стали непереборною силою, яку підтримали західні країни-партнери. Рушійною силою перетворення України на найсильнішу державу в Європі є чинники оновлення її воєнного потенціалу. Спираючись на факти та актуальні статистичні дані, проаналізовано можливості оновлення ЗСУ в умовах збройної агресії росії. Це дозволило стверджувати, що визначальним напрямом оновлення ЗCУ і формування потужного оборонного потенціалу нашої держави, підтримання безпеки та політичної стабільності у світі стала міжнародна воєнно-політична допомога. Виокремлено економічний, військово-науковий, соціальний, морально-психологічний (духовний) напрями оновлення ЗСУ в умовах збройної агресії. Запропоновано розглядати міжнародну воєнно-політичну допомогу нашій країні як визначальний напрям оновлення ЗСУ в умовах війни. Спираючись на статистичну інформацію, проведено аналіз і ранжування країн-партнерів залежно від розмірів їхньої військової допомоги Україні. Виявлено та наочно проілюстровано тенденцію надання країнами-партнерами військової допомоги Україні. Аналіз показав, що не завжди країни-партнери з високим рівнем ВВП та оборонних витрат надавали відповідну військову допомогу Україні в умовах стримування військової агресії росії.

Військова могутність та мілітаризація глобального простору

А. Сизов, О. Коваль, В. Пахольчук — Tue, 01 Nov 2022 00:00:00 +0200

Висвітлено поняття мілітаризації та військової могутності окремих країн шляхом застосування статистичних профілів на глобальному рівні для порівняння показників Global Firepower Index, Global Militarization Index, а також враховано досвід та напрацювання науковців зі Стокгольмського міжнародного інституту дослідження миру, Бонського Міжнародного центру конверсії та Інституту економіки та миру в Сіднеї. Проаналізовано військові витрати країн з розвиненою економікою та економікою, що розвивається у розрізі фактичних видатків та відсоткового співвідношення до валового внутрішнього продукту (ВВП). Встановлено причини зменшення та збільшення військових витрат, вказано залежність від зовнішніх і внутрішніх чинників. Залучено показники загального військового бюджету, його частки від ВВП і частки від глобальних військових витрат. Проведено порівняння головних гравців на міжнародній арені, акцентовано увагу на прямих і посередніх учасниках російсько-української війни. Для порівняння військової могутності країн взято дані з мережі військових досліджень, зокрема SIPRI, а також індекси військової могутності та військового тягаря на економіку (мілітаризації), для чого використано систему показників глобальної мілітаризації простору. Встановлено неточність показників через відсутність точних даних про військові витрати та наявність лише кількісних показників озброєння, зовнішню та внутрішню політичну динаміку окремих країн. За допомогою доступних показників проведено порівняльний аналіз військової могутності України та росії, виявлено слабкі місця у формуванні рейтингів, географію, наявність енергоресурсів, враховано кількісні показники людського ресурсу й озброєння. Встановлено, що попри компроміс "зброя чи масло", для України актуальне питання мілітаризації з метою розвитку військово-економічного потенціалу та економіки в цілому, водночас для росії процес надмірної мілітаризації недоцільний з огляду на безпеку та мир у регіоні.

Фактори впливу на грошове забезпечення військовослужбовців

Л. Цюкало, М. Туманська — Tue, 01 Nov 2022 00:00:00 +0200

На підставі аналізу теоретичних джерел і законодавчої бази запропоновано фактори впливу на грошове забезпечення військовослужбовців. Виділено чотири групи факторів, що впливають на грошове забезпечення військовослужбовців, а саме: а) військові, б) політичні, в) економічні, г) соціальні. На основі цих взаємопов'язаних факторів формується система грошового забезпечення військовослужбовців, проте за різних обставин певний фактор може бути домінантним. Проаналізовано три не взаємовиключні групи мотивів військової служби в ЗСУ, а саме: а) професійні, б) емоційні, в) матеріальні. Грошове забезпечення військовослужбовців – це гарантовані державою грошові кошти, які стимулюють кваліфіковані військові кадри. Його визначають залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності, умов військової служби, кваліфікації та інших факторів. Обґрунтовано вплив грошового забезпечення військовослужбовців на ефективність виконання своїх обов'язків. За сучасних умов грошове забезпечення військовослужбовців є одним із факторів забезпечення державного суверенітету України, оскільки позитивно впливає на чисельність військовослужбовців, ефективності їхньої служби, які опосередковано чи безпосередньо беруть участь у захисті та обороні країни. Подальші дослідження будуть спрямовані на подальше вивчення грошового забезпечення військовослужбовців, дослідження ефективності наявної системи грошового забезпечення ЗСУ, розроблення рекомендацій щодо нової систем оплати праці для військовослужбовців, для досягнення цілей грошового забезпечення ЗСУ.

До питання кримінологічної характеристики та запобігання суїциду серед військовослужбовців

В. Карелін — Tue, 01 Nov 2022 00:00:00 +0200

Досліджено явище суїциду, притаманне як розвинутим країнам, так і країнам з низьким соціально-економічним рівнем життя. Причини всіх суїцидів зазвичай соціально-психологічні, cаме тому необхідно досліджувати суїцид із розуміння душевного стану людини, її внутрішнього світогляду, а не з акту самогубства. Оскільки суїцид – явище психологічне, то і чинники самогубства в основному психологічні. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, щорічно у світі понад 800 тис. осіб позбавляють себе життя, тобто кожні 40 с самогубство вчиняє як мінімум одна людина, ще 2 млн людей роблять невдалі спроби вбити себе. Оскільки ЗСУ – складова суспільства, то і проблеми суїцидальної поведінки позначаються також і на їхньому особовому складі, а особливо під час воєнних дій. У період переживання та подолання важкої кризи, спричиненої певними обставинами, військові та ветерани потребують психологічної підтримки, а за потреби і стаціонарного лікування. Наголошено на важливості підтримки з боку рідних та друзів, цілого суспільства. На війні все просто – є ворог, є ти, а за твоєю спиною – рідні українські землі, мільйони людей. Ти чітко знаєш свої завдання й обов'язки. Після повернення з фронту воїни стикаються на всіх рівнях з байдужістю, нерозумінням, неповагою, а часом хамським ставленням, яке залишає в їхніх поранених душах і серцях рубці. Образа, злість, нерозуміння і байдужість оточення, постійний біль у душі і тілі бере верх над розумом, і тоді настає той момент, коли все, і навіть життя, не має сенсу.

Взаємодія суб'єктів у системі демократичного цивільного контролю над силами оборони: особливості правового регулювання

І. Коропатнік, В. Карелін, І. Остапенко — Tue, 01 Nov 2022 00:00:00 +0200

Здійснено науково-правове дослідження особливостей правового регулювання взаємодії суб'єктів у системі демократичного цивільного контролю над силами оборони, а також чинного законодавства і підзаконних нормативно-правових актів у відповідній сфері. Розглянуто поняття демократичний цивільний контроль у національному законодавстві України. Констатовано, що наявність ефективних механізмів демократичного цивільного контролю є запорукою гарантування конституційних засад демократичної, правової держави у сфері національної безпеки та цивільно-військових відносин. Зауважено, що в контексті загальних положень демократичного цивільного контролю без координації і взаємодії неможливо забезпечити місії цієї діяльності. Досліджено категорію "взаємодія". Виокремлено три основні підходи до розуміння поняття взаємодії в правовій науці, зокрема: 1) функціональний; 2) комунікативний; 3) діяльнісний. Виокремлено суб'єкти в системі демократичного цивільного контролю над силами оборони, до яких належать: 1) Президент України; 2) Верховна Рада України; 3) Рада національної безпеки і оборони України; 4) Кабінет Міністрів України; 5) органи виконавчої влади; 6) органи місцевого самоврядування; 7) суди; 8) громадські інституції. Висвітлено питання щодо значення контрольних функцій. Розкрито контрольну діяльність Президента України та Ради національної безпеки і оборони України. Зазначено місце парламентського контролю як складової механізму демократичного цивільного контролю над силами оборони. Розкрито суть поняття громадського нагляду як різновиду цивільного контролю. Акцентовано увагу на необхідності забезпечення взаємодії суб'єктів у системі демократичного цивільного контролю над силами оборони. Наголошено на позитивному міжнародному досвіді запровадження механізму демократичного цивільного контролю.

Види майна в Збройних Силах України

Є. Новікова — Tue, 01 Nov 2022 00:00:00 +0200

Проаналізовано види майна в ЗС України та розглянуто декілька варіантів його поділу. Встановлено суперечність приписів Законів України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" та "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", що дають змогу припускати наявність у ЗСУ іншого, ніж військове, майна та запропоновано шляхи її усунення. Зважаючи на можливість військових частин здійснювати господарську діяльність, у складі військового майна виокремлено майно у сфері господарювання та проведено його класифікацію відповідно до ст. 139 ГК України. Зіставлено зміст поняття "господарська діяльність", відображеного в ГК України, Законі України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" та Положенні про військове (корабельне) господарство ЗСУ, затвердженому Наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 № 300. Обґрунтовано, що господарську діяльність ЗС України необхідно розуміти в значенні, наведеному в ГК України та Законі України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України". Водночас, у Положення мають бути внесені зміни шляхом: по-перше, виключення альтернативної назви організації та ведення військового (корабельного) господарства – словосполучення "господарська діяльність"; по-друге, визначивши організацію та ведення військового (корабельного) господарства як діяльність уповноважених суб'єктів, основними завданнями якої є всебічне і безперервне забезпечення бойової підготовки та мобілізаційної готовності військових частин і з'єднань, створення умов для швидкого переходу їх із мирного на воєнний стан. Констатовано тотожність визначень військового майна та військового (корабельного) господарства, а отже, встановлено застосовність поділу майна військового (корабельного) господарства до військового майна. Запропоновано класифікацію майна в ЗСУ за джерелами його набуття.

Органи державної влади як суб'єкти правовідносин у сфері захисту дітей під час збройних конфліктів

К. Чепкова — Tue, 01 Nov 2022 00:00:00 +0200

Проаналізовано питання компетенції органів державної влади як суб'єктів правовідносин у сфері захисту дітей під час збройних конфліктів. На підставі функціонального поділу державної влади розглянуто структуру органів державної влади у сфері захисту дітей під час збройних конфліктів. Констатовано, що єдиний орган законодавчої влади в Україні – парламент, Верховна Рада України. Відповідно до Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, охорони дитинства, виховання, освіти, культури та охорони здоров'я. Виконавчу гілку влади представлено відповідними органами державної влади, насамперед це Кабінет Міністрів України. На підставі функціонального підходу запропоновано чотирирівневу систему центральних органів виконавчої влади у сфері захисту дітей під час збройних конфліктів, яка містить: І рівень – Кабінет Міністрів України; ІІ рівень – міністерства України (Міністерство соціальної політики, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій); ІІІ рівень – державні служби, державні інспекції, державні агентства, незалежні регулятори та органи зі спеціальним статусом (Національна соціальна сервісна служба); IV рівень – місцеві державні адміністрації. Проаналізовано систему контрольно-наглядових органів у сфері захисту дітей під час збройних конфліктів – це: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Радник – уповноважений Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації. Вказано на відсутність нормативно-правового акту, який врегульовував би питання та сферу діяльності Радника – уповноваженого Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації, що на практиці може призвести до дублювання та неузгодженості дій з іншими державними інституціями у сфері захисту дітей під час збройних конфліктів. Зауважено тенденцію створення ряду консультативно-дорадчих органів, до компетенції яких належить захист дітей під час збройних конфліктів, а саме: Координаційний штаб з питань захисту прав дитини в умовах воєнного стану та Національна рада України з відновлення України від наслідків війни, яка є консультативно-дорадчим органом при Президентові України.

Доцільність використання польового геоінформаційного планшета для забезпечення геопросторової підтримки військ (сил)

Н. Литвиненко, О. Коренець — Tue, 01 Nov 2022 00:00:00 +0200

Збройна агресія російської федерації проти України, а також необхідність реформування сектору оборони держави,
мають стати головними факторами створення сучасної системи геопросторової підтримки ЗСУ. Важливою складовою якісної та своєчасної геопросторової підтримки ЗСУ є чітка організація виконання всього комплексу топографо-геодезичних та навігаційних робіт у польових умовах за допомогою сучасних пристроїв збору, обробки та зберігання геопросторових даних, одним з яких є польовий геоінформаційний планшет, використання якого може значно підвищити оперативність та якість виконання завдань за призначенням. Сьогодні в різних галузях державного управління, виробництва і сфери послуг значного поширення набули мобільні геоінформаційні системи, що призначені для створення, редагування та актуалізації електронних карт і баз даних у польових умовах в режимі реального часу; інвентаризації, обслуговування матеріальних активів; документування обставин подій екстреними службами; просторового аналізу і прийняття рішень тощо. Запропоновано основні функціональні можливості геоінформаційного польового планшета відповідно до основних завдань топогеодезичного та навігаційного забезпечення військ (сил): визначення точного геоположення; створення, редагування й актуалізація цифрових карт і баз даних у польових умовах в режимі реального часу; виконання основних картометричних та геодезичних задач; нанесення бойової обстановки та розвідданих цілей (об'єктів) противника на цифрову карту місцевості; візуалізація цифрових моделей місцевості в тривимірному просторі разом з об'єктами оперативної обстановки; забезпечення доступу до геоінформаційного порталу тощо. Польовий геоінформаційний планшет має бути сумісним з існуючими та перспективними системами (засобами) управління і використовувати спеціалізоване програмне забезпечення для виконання завдань за призначенням.

Застосування геоінформаційних систем для вирішення завдань навігаційного забезпечення військ

А. Лукіянчук, О. Мірошніченко — Tue, 01 Nov 2022 00:00:00 +0200

Зазначено значні успіхи застосування геоінформаційних систем (ГІС) на тлі бурхливого впровадження комп'ютерних та інформаційних технологій у діяльність військ (сил). Сучасні ГІС у збройних силах інших країн також знайшли широке застосування в оперативній підготовці органів військового управління, інформаційному забезпеченні бойових дій, оновленні топографічних карт, визначенні місця положення військ і окремих військовослужбовців, а також в інших сферах діяльності військ. Необхідно проаналізувати найбільш успішні технології та рухатись у напрямку їхнього впровадження. Значна частина географічної інформації швидко змінюється із часом, що робить неактуальним використання традиційних карт. ГІС – програмно-технічний комплекс, який дозволяє поєднати зображення території з інформацією табличного типу. Програмно-технічний комплекс забезпечує автоматизований збір, обробку, аналіз, зберігання, відображення і поширення просторово-координованої інформації. Комп'ютерна система, яка дає можливість редагувати, використовувати, зберігати, аналізувати та відображати графічні дані в картографічній формі. ГІС забезпечують найбільш повне створення і своєчасне відновлення картографічної основи, і насамперед різних типів карт. Існує можливість одержувати аеро-, фото- і космічні знімки об'єктів місцевості з мінімальною затримкою в часі, з можливістю одержання їхніх специфічних характеристик. Швидкість отримання інформації може гарантувати сучасна автоматизована система з можливістю документування наданої інформації. Система дозволяє створювати векторні, растрові й матричні карти, а також оперативно оновлювати різну інформацію про місцевості.